Сучасне світовідчуття

Усі викиди, усі забруднення, які щодня вбивають наше тіло, вбивають і душу, наводячи курсор на пограничний стан:

Золоте листя, наче спіймане лися, закриває вічі…Тричі за день блукаєш містом самотнього бога. Двічі стаєш ним і знову тричі обламуєшся у вічності буття….Біжиш, біжиш, розумом розриваючи повітря, котре рудим кольором заповнює легені часу.
Вогонь.
Ні. То хвіст червоногарячого сонця-друга, заламує тобі руки, веде у зелений інопростір цієї картини. А ти біжиш, біжиш, перетворюючись на вогняну потвору, біжиш, біжиш з пантериною швидкістю, швидше, ніж горить облитий бензином смолоскип твого життя, зрушеного шквалом гострих носів тупих інородців просторового хаосу.
Дихаєш. Біжиш, біжиш. Дихаєш. Із темного-коричневого гострого закутку місяця вискакує диявол у білому одязі з книгою в пухнастій обкладинці. А сторінок-то нема…Він просить тебе поглянути на руде світло зеленого настрою з іншого боку…Біжиш, біжиш…Реверсія. Стоп.
…..Біжиш, біжиш…Просиш його поглянути на зелене світло рудого інобуття з іншого кута, чомусь під ілюмінісцентною лампою…
Світло.
Ні. То вогонь білого гострого кута обпалює тебе. А ти лежиш, лежиш і стаєш хворим маскарадом сучасного іхневмоно-лиса.

Переглядів: 2588

Теги:
• світовідчуття