Зберегти
Не хочу просити для себе любов,
Не хочу для себе нічого,
Молилася Богу, аж ранок зійшов,
Чи він принесе пісню нову?
Залюблена в пахощі того життя,
Що створене нам було Богом,
Тому я відкину це нице ниття
І пісню проллю за порогом.
Славитиму Бога чарівні думки –
Довершені ж в нього творіння.
Бо з тих думок зліплені також і ми,
То ж сповнімось благоговіння.
Чи Бог хотів, щоб ми страждали колись?
Хотів чи для нас Він зневіри?
Створив Він нам все і зоставив, дивись,
Щоб в щасті зростати зуміли.
А ми ж дари вічні розтратили ті,
Знехаяли і занедбали,
Зостались чи дітям дари ті святі,
Чи більше, ніж нам передали?
Не те, щоб примножить і щоб зберегти,
За вітром пустили, що знали,
Ліси, поля, ріки і трав береги
Зоставити в спадок ми мали.
Леліяли пращури ті береги,
В воді чистій лиця вмивали –
Всього за століття розтяти змогли,
Що безлік давно існувало.
Ще можна усім відновити разом
Гармонію, дану нам Богом,
Так сядьмо ж пліч-о-пліч за круглим столом
Й запустимо гонку роззброєнь.
Надію здійсненну я все бережу
На щастя, що можем ще дати,
Й на те, що дитя я своє народжу,
Аби в благодаті зростати.
Що дам йому чисті, пахучі поля,
Життєдайную, чистую воду,
І буде здорова й зелена Земля,
Й думкам ми повернем свободу.
Переглядів: 1205
