Ханна Арендт народилася 14 жовтня 1906 року в Ганновері (Німеччина). Освіту отримала в Марбургському, Фрайбургському і Гейдельбергському університетах, навчалася у таких всесвітньовідомих філософів як М.Хайдеггер та К.Ясперс. Перед приходом до влади нацистів емігрувала у Францію, а потім - у Нью-Йорк. Викладала в багатьох університетах США, поступово завоювавши репутацію одного із провідних політичних мислителів країни. Серед її фундаментальних досліджень – «Джерела тоталітаризму» (1951), «Ситуація людини» (1958) і «Про революції» (1963).
Праці Арендт завжди відрізняла незалежність суджень, її не можна було віднести ні до консерваторів, ні до прогресистів; теорії, які вона висувала, не можна було назвати оптимістичними або ж песимістичними. Оцінки сучасників і поточних подій вирізнялися свіжістю погляду й нестандартністю, а історичні реконструкції - оригінальністю змісту й стилю. Одним із головних питань, яке вивчала Арендт було питання гуманізму, антимілітаризму та ненасильства – основних ідеологічних постулатів сучасних зелених.
Ханна Арендт вважала, що будь-яка політика повинна бути вільної, подібно тому, як вільним повинне бути мислення. У «Джерелах тоталітаризму» вона простежує тенденції ХIX та XX ст., які привели до підриву політичної волі, а в «Ситуації людини» аналізує людську діяльність в історичній ретроспективі.
Її, як й інших учених, що пережили страшні роки нацизму, не могло не турбувати питання: чому, яким чином більша частина населення, її вчорашні співгромадяни, сусіди виявилися знаряддям, спрямованим не тільки проти демократії, волі й відповідальності, але й проти самих основ життя.
Історія буяє прикладами, як народ сам приводив до влади деспотів, а тому його поведінка не більш гідна, ніж поведінка тих, хто ним управляє. Ханна Арендт внесла власний чималий внесок у розвиток теми тоталітаризму ХX століття, тієї теми, що довгий час або зовсім замовчувалася в країнах соціалістичного
