Римський клуб

Римський клуб створений у 1964 році. Це міжнародна неурядова організація, що поєднує політичних діячів, бізнесменів і вчених різних країн світу. У Римського клубу немає штату й формального бюджету. Його діяльність координується виконавчим комітетом, що складається з 12 чоловік. Відповідно до правил, дійсними членами Клубу можуть бути не більше 100 чоловік. Серед членів Клубу переважають діячі науки й політики з розвинених країн світу. Крім дійсних, є почесні й асоційовані члени. Основним "продуктом" діяльності Клубу є його доповіді, присвячені дослідженню глобальних проблем.
В 1970 році до роботи Римського клубу приєднався професор Массачусетського технологічного інституту Дж.Форрестер, який вперше в рамках дослідження глобальних тенденцій світового розвитку застосував комп'ютерне моделювання. Однак прорив у цій області був здійснений його учнями - Донеллою і Денисом Медоузом та їхніми співробітниками, яким на базі вдосконалених комп'ютерних моделей вдалося прорахувати ряд сценаріїв світового розвитку на період 1970-2100 р.

Вся сукупність факторів, що підтримують розвиток виробництва та ріст населення, була розбита ними на дві категорії - фізичну (харчування, сировина, ядерна паливо, здатність до поглинання промислових забруднень екосистемами) і соціальну (стабільність соціальних структур, освіта, рівень зайнятості і т.д.). При цьому виявилося, що навіть найбільш оптимістичні з розглянутих сценаріїв десь до середини XXІ століття незмінно приводять до екологічного колапсу на тлі прогресуючої деградації біосфери.


І хоча, як пізніше з'ясувалося, ці сценарії не були позбавлені прорахунків, перша доповідь Римському клубу ("Межі росту", 1972 р.) стала шоком для багатьох людей. Очевидна заслуга доповіді полягає в тому, що до людям буда донесена здавалось би очевидна істина – екстенсивний економічний ріст, в умовах якого людство живе протягом багатьох поколінь, має об'єктивно обумовлені межі. І межі ці пов'язані із тим, що швидкість відновлення природних ресурсів на декілька порядків відстає від темпів їхнього споживання.

Основний висновок з експертів Римського Клубу звучав так: "Темпи використання людством важливих ресурсів і темпи забруднення уже перевищують допустимі межі. Без істотного зменшення потоків матеріальних й енергетичних ресурсів у найближчі десятиліття відбудеться неконтрольоване скорочення наступних показників: виробництва продуктів харчування, споживання енергії й промислового виробництва".
Через два десятиліття Римський клуб знову звернувся до екологічної тематики і випустив доповідь, що отримала назву „За межами росту”. Автори доповіді приходять до думки, що незважаючи на вдосконалення технологій, незважаючи на поглиблення наукових знань і більше чітку природоохоронну політику, цивілізація, уже перевищила по багатьом позиціям рубежі своєї стійкості, як у ресурсній сфері, так й у плані забруднення навколишнього середовища. Таким чином, людство фактично вийшло за межі росту й у даний момент перебуває поза зоною стійкості. У роботі сформульований ряд, на перший погляд, простих, але вкрай важливих для усвідомлення світовою громадськістю питань: "Існування скількох людей може забезпечити наша планета? При якому рівні матеріального споживання? Як довго?" Наскільки напружена біосфера, "яка підтримує людство разом з його економікою, а також інші біологічні види?"