Володимир Вернадський

Володимир Іванович Вернадський (1863 –1945) один з найвидатніших світових вчених. Природознавець, мислитель і громадський діяч, основоположник комплексу сучасних наук про Землю — геохімії, біогеохімії, гідрогеології, радіогеології, генетичної мінералогії тощо. Академік АН СРСР (академік Петербурзької АН з 1912), перший президент Української Академії Наук (1919-1921), член Чехословацької (1926) і Паризької (1928) Академій.
Праці В.І. Вернадського відіграли суттєву роль у становленні сучасної наукової картини світу. Особливо значним є його внесок у розробку цілісного вчення про біосферу та її еволюцію в ноосферу — нову, вищу стадію біосфери, пов'язану з виникненням і розвитком у ній людства, котре починає здійснювати визначальний вплив на хід процесів у охопленій його діяльністю сфері Землі.
У центрі досліджень В.І. Вернадського — різнобічні філософські та методологічні проблеми: багатогранність просторово-часових станів матерії, структура і властивості часу, загальні закономірності розвитку науки, природа наукового світогляду, соціальні функції науки, етика наукової творчості.
В.І. Вернадський — організатор і перший президент Української Академії Наук (1919-1921); голова Тимчасового Комітету, утвореного для заснування Національної Бібліотеки Української Держави в м. Києві (1918, нині Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського); організатор і директор Радієвого інституту (1922-1939), Біогеохімічної лабораторії (1928, нині Інститут геохімії та аналітичної хімії ім. В.І. Вернадського Російської академії наук).

Роботи Вернадського В.І. >>